ПРАЦЕВЛАШТУВАННЯ СТУДЕНТА: ЯК ЗАХИСТИТИ СВОЇ ПРАВА
Існує два офіційних способи оформлення трудових відносин: за цивільно-правовою угодою або за трудовим договором. Вони відрізняються правовим регулюванням і ступенем захищеності працівника. Неофіційний шлях – не оформлювати відносин узагалі.
Оформлення за цивільно-правовими угодами
Це досить поширений спосіб оформлення правових відносин, проте його можна застосовувати лише в деяких випадках. По-перше, це мусить бути тимчасова або сезонна робота. По-друге, цивільно-правова угода не регулює сам процес праці: виконавець просто отримує гроші за певний обсяг роботи. Наприклад, замовник за плату замовляє створення веб-сайту або виконання ремонтних робіт. Як відбуватиметься робочий процес, його не хвилює: важливий результат.
Цивільно-правову угоду розірвати легше, ніж трудовий договір. Причини зробити це зазначено в самому документі або ж їх передбачає цивільне законодавство.
Вид цивільно-правової угоди залежить від характеру потрібної роботи.
Договір підряду
Цей договір підписують, якщо робота пов’язана з обробкою, переробкою, ремонтом чи іншими діями, внаслідок яких є видимий результат. Тобто коли створюється кінцевий продукт або вдосконалюється щось матеріальне, яке можна об’єктивно оцінити.
Замовник може в будь-який момент розірвати цей договір, а от підрядник може відмовитися від договору в односторонньому порядку лише в деяких випадках, які зазначено у відповідних статтях глави 61 ЦК.
Без паніки! Замовник усе одно зобов’язаний заплатити за виконану роботу й відшкодувати збитки за розірваний контракт (ч. 4 ст. 849 ЦК).
Договір про надання послуг
За договором про надання послуг нічого матеріального не створюється, а задовольняється особиста потреба замовника в чомусь, наприклад, договори про надання рекламних, консультаційних, медичних послуг.
Такий договір у разі потреби може розірвати будь-яка зі сторін: як роботодавець, так і працівник. Оплата за такими угодами встановлюється за домовленістю сторін (ст. 907 ЦК).
Трудовий договір
Або популярною мовою – працевлаштування. Це найбільш традиційний шлях. Як укласти або ж розірвати такий договір, можна подивитися в Кодексі законів про працю.
Трудовий договір захищає від свавілля роботодавця і надає пакет соціальних гарантій. Узагалі для кожного буде корисно ознайомитися з нормами безпосередньо, особливо з тими, які містяться в главах III, XIII і XIV.
Трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, а от про усний трудовий договір ми радимо забути. Коли з роботодавцем виникне конфлікт, знадобляться докази, що ти працював на певній посаді. Якщо ти не маєш письмово оформленого договору на руках, це буде майже неможливо.
Укладаючи трудовий договір, ти зобов’язаний надати роботодавцю паспорт (або інший документ, що посвідчує особу), трудову книжку, а в деяких випадках – документ про освіту (спеціальність, кваліфікацію), про стан здоров’я та інші документи.
Бувають випадки, коли ще немає наказу або розпорядження про те, що тебе прийняли на роботу, але ти вже виконуєш обов’язки. У такому разі трудовий договір вважається укладеним з першого ж дня, як тебе допустили до роботи.
Пильнуй! Коли ти берешся до певної роботи, то ніхто не має права вимагати від тебе відомостей про партійну і національну належність, походження, реєстрацію місця проживання чи перебування та документів, подання яких не передбачає законодавство.
Які є підстави розірвати договір?
Працівник має право розірвати трудовий договір, якщо він був укладений на невизначений термін. Але повинен попередити про це керівництво письмово за два тижні. Втім, є ряд поважних причин, коли роботодавець зобов’язаний розірвати договір у термін, про який просить працівник. Їхній перелік можна знайти в КЗпП. Зазначимо, що працівник у такому випадку повинен виконувати обов’язки до моменту розірвання договору.
Буває й так, що працівник попередив про звільнення, але за два тижні так і не покинув місця роботи. У такому випадку власник або орган, якого він уповноважив, не мають права звільнити його за поданою раніше заявою. Виняток – коли на його місце вже знайшли іншого працівника, якому відповідно до законодавства не можуть відмовити в укладенні трудового договору. На жаль, на практиці ця норма діє не завжди.
Ти маєш розірвати договір будь-коли, якщо керівництво порушує або ж неповноцінно виконує умови трудового договору. У такому випадку ти зобов’язаний вказати на причини розірвання трудового договору й на порушення, яких допустив роботодавець.
Роботодавець може розірвати трудовий договір лише в деяких випадках:
- якщо відбулася реорганізація, перепрофілювання, ліквідація чи банкрутство підприємства або скорочення чи реорганізація штату працівників;
- якщо ти недостатньо кваліфікований або ж у зв’язку зі станом здоров’я не виконуєш обов’язків, які відповідають посаді;
- якщо ти систематично не виконуєш своїх робочих обов’язків без поважних причин, а раніше до тебе вже застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення;
- якщо ти прогулюєш (зокрема відсутній на роботі більш ніж три години протягом робочого дня) без поважних причин;
- якщо ти не з’являвся на роботі протягом чотирьох місяців унаслідок тимчасової непрацездатності (виняток – відпустка через вагітність і пологи чи певне захворювання, у зв’язку з яким законодавство встановлює триваліший термін збереження місця роботи);
- якщо поновили працівника, який раніше виконував цю роботу;
- якщо ти з’явився на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп’яніння;
- якщо ти вкрав майно за місцем роботи (за висновком суду);
- у випадку призову або мобілізації;
- якщо ти не відповідаєш обійманій посаді за результатами випробувального терміну.
Для окремих категорій осіб стаття 41 КЗпП встановлює додаткові підстави для розірвання трудового договору з ініціативи роботодавця, але цей перелік також вичерпний.
Чи може неповнолітній працювати офіційно?
Якщо тобі ще не виповнилося 18 років, ти все одно можеш працювати офіційно і маєш такі самі права, як і повнолітні. Тим більше, в галузі охорони праці, робочого часу, відпусток тощо ти можеш користуватися пільгами, які встановлює законодавство України.
Щоб готувати молодь до продуктивної праці, допускається прийняття на роботу учнів загальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої роботи, що не завдає шкоди здоров’ю і не порушує процесу навчання. Але це має відбуватися у вільний від навчання час. Обов’язкова умова – згода одного з батьків, а також щоб учню вже виповнилося чотирнадцять років.
Утім, забороняється залучати працівників, які ще не мають вісімнадцяти років, до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.
Поєднання роботи і навчання
Якщо ти проходиш виробниче навчання (навчальну практику на підприємствах, установах тощо) або навчаєшся в навчальних закладах без відриву від виробництва (заочна або вечірня форма навчання), то власник має створювати потрібні умови, які дозволять тобі поєднувати роботу й освіту.
У робітників (не плутати з працівниками) є кваліфікаційні розряди. Чим вищий розряд, тим більш кваліфікований працівник. Відповідно, для кожного розряду встановлюються коефіцієнти оплати праці. Якщо робітнику хочуть змінити розряд чи підвищити в посаді, повинні враховувати, чи проходив він виробниче навчання, рівень його загальноосвітньої та професійної підготовки і загальну успішність навчання.
Для кожної категорії працівників встановлюються певні межі робочого часу, зважаючи на їхні професії, виробництва й вік. Теоретичні заняття і виробниче навчання на виробництві можуть проводитися лише в межах часу, встановленого для відповідної категорії працівників.
Статті 211-216 КЗпП відповідно до категорії встановлюють пільги, зокрема додаткові відпустки для працівників, що поєднують роботу з навчанням.
Законодавство встановлює мінімальну заробітну платню, якої роботодавець має дотримуватися. Станом на січень 2018 року це 3 723 грн без урахування податків.
Оскарження дій роботодавця
Якщо роботодавець порушив твої права стосовно праці, ти можеш звернутися до профспілки або суду за позовом (про стягнення зарплати, про поновлення на роботі, про зміну формулювання причини звільнення). Якщо ти підписував трудовий договір, вірогідність захистити свої права набагато зростає.
Неоформлений працівник
Це небезпечний, але, на жаль, досить популярний шлях влаштуватися на роботу. В цьому випадку роботодавець не оформлює працівника. Тебе можуть переконувати, що стажування має бути неоплачуваним. Проте це порушення норм КЗпП. Роботодавець зобов’язаний оплатити стажування.
Крім того, оскільки трудовий договір не укладено, ніщо не втримає роботодавця відмовитися від твоїх послуг у будь-який момент. Перше, що спадає на думку в такому разі, це звернутися до суду. Ти маєш довести факт існування трудових правовідносин, але, не маючи жодних документів, не зможеш цього зробити.
То що ж робити? У Кримінальному кодексі України існує стаття 172, згідно з якою грубе порушення законодавства про працю, зокрема неоформлення працівника, карається штрафом до п’ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, або позбавленням права обіймати певні посади чи здійснювати певну діяльність на термін до трьох років, або виправними роботами на термін до двох років.
У такому випадку повідом недоброчесного роботодавця, що маєш намір звернутися до правоохоронних органів, якщо він не виплатить заробітну платню. Вірогідно, він не стане випробовувати фортуну.
Якщо ж роботодавець усе ще не йде на компроміс, звертайся до прокуратури, Державної служби з питань праці або Державної фіскальної служби за фактом ухилення від сплати податку на доходи фізичних осіб: неоформленим працівникам сплачується «чорна» зарплата, в яку не закладено ніяких податків. До заяви додай будь-які наявні докази, наприклад, довідку про проходження медогляду на підприємстві. Ти навряд чи отримаєш свої гроші, проте точно провчиш роботодавця.
Майже неможливо в межах однієї статті передбачити всі випадки, з якими може стикнутися людина, шукаючи роботу. Тому варто дослідити Кодекс законів про працю, щоб мати хоча б приблизне уявлення про свої права.