“Із Україною в серці” – персональна виставка заслуженого майстра народної творчості України, кандидата педагогічних наук, доцента кафедри дошкільної освіти Уманського державного педагогічного університету імені Павла Тичини

Директор державного історико-архітектурного заповідника “Стара Умань” Олександр Вікторович відкрив виставку, на якій представлено більше 80-ти творів майстрині.

Із вітальним словом виступили викладачі, колеги, художники та члени Національної спілки майстрів народного мистецтва України.

Ольга Янівна: “Мистецтво – це сила, яка змінює світ на краще, це нескінченне свято, воно робить усе життя цікавішим, веселішим, яскравішим…”

Декан факультету дошкільної та спеціальної освіти – Ірина Демченко: “Ваше мистецтво як висока поезія, а поезія – це завжди неповторнісьть, безсмертний дотик до душі…”

Тріо заслужених працівників культури України “Гонта” своє вітання виразили в українській народній пісні.

Мистецтво – це джерело доброти, яке несе щасті всім. Через мистецтво людина краще розуміє світ і людей, з більшою увагою ставиться до чужого болю, до чужої радості, робить їх… своїми…

Сердюк Іван Сергійович, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України: “Г.С. Сковорода стверджував, що “Разумным людям мудрая картина есть планом, представляющая обширность целой книги…”

Ямчук Павло Миколайович, кандидат філологічних наук, доктор філософії, академік АН ВО: “І в епіцентрі логіки і стресу, де все змішалось – рідне і чуже, цінує розум вигуки прогресу, душа скарби правічні береже” – ці слова Ліни Костенко можуть стати епіграфом до вашої виставки…

Образ Дерева життя “Вишня”,  оспіваний майстриненю в розписах, є її відкриттям, що збагатило історію декоративних розписів України.

Минувшина – найбільший скарб наш, духовний щит й високопробний досвід. Олена Поліщук творчо відродила низку настінних розписів Уманщини 1920-1930-х. рр.

Відчуваєш себе, своє життя і творчість частиною рідного народу і його історії.

Чим же такий цінний художник, який займається унікальними видами народного мистецтва?

-Та тим, що це родове, традиційне. У ньому закодовано нашу українську душу, ту минувшину, яка живить націю…

Митцю не треба нагород –

Його судьба нагородила,-

Коли в людини є народ,

Тоді вона уже людина…

Друк