Закон про вищу освіту: вчитися по-новому
В основі закону ідея університетської автономії в академічній, організаційній та фінансовій сферах
Студенти українських вишів, у яких минулого тижня розпочався новий навчальний рік, мають нагоду стати одними з перших, хто «житиме по-новому». Днями набув чинності новий закон про вищу освіту, який урядовці та деякі оглядачі називають першою реальною реформою після приходу нової влади.
В основі закону, який у роздрукованому вигляді має понад 100 сторінок, – ідея університетської автономії в академічній, організаційній та фінансовій сферах, каже міністр освіти Сергій Квіт.
«Українська вища освіта подолала пострадянські рецидиви й опинилась в іншій реальності. Саме час вищим навчальним закладам скористатися нагодою і нарешті стати автономними», – написав він у Facebook після того, як президент Петро Порошенко підписав закон.
Серед нововведень – створення незалежного громадського органу, який наглядатиме за якістю освіти, прозоріші вибори ректорів, дозвіл університетам мати власні рахунки в банках замість казначейства і складати власні навчальні програми.
Законодавці також прописали суворішу боротьбу із плагіатом, вирішили остаточно перейти на міжнародну систему вчених ступенів, заохотили дослідницьку діяльність вишів і зменшили навантаження на викладачів і студентів.
П’ятеро ректорів національних і державних університетів, до яких звернулися журналісти ВВС Україна, загалом схвально оцінили новий закон. Однак дехто з них передбачає певні складнощі з утіленням нових правил, наприклад, у питанні фінансової незалежності від центральної влади.
«Далеко не впевнений, що казначейство в сучасних умовах бойових дій випустить усі ці гроші із власних рук. Ніколи не повірю в це», – сказав Олександр Запорожченко, проректор Одеського національного університету ім. Мечникова.
Дещо з нововведень
Право розпоряджатися власними грішми для державних вишів – одна з головних новацій закону.
У Міністерстві освіти наголошують, що закон також знімає деякі мита та податки й легалізує фонди сталого розвитку, «такі собі гарантійні фінансові подушки, котрі є в багатьох потужних американських університетах».
Ще одна очікувана зміна: у вересні 2015 року в Україні повинні створити Національне агентство із забезпечення якості вищої освіти. За задумом авторів закону, цей колегіальний орган повинен контролювати те, як університети дотримуються визначених державою стандартів освіти. Раніше це робила сама держава.
У склад агенції повинні увійти 25 членів, серед яких немає місць для урядовців: представники самих вишів усіх форм власності, делегати від НАНУ, представники студентів і працедавців.
Присутність в агенції працедавців особливо сподобалася прем’єр-міністру Арсенію Яценюку, який каже, що освіту необхідно прив’язати до ринку праці.
«Це те, що ми 20 років не вирішуємо. У нас освіта за принципом не доцільності, а популярності. Десять років найбільш популярна професія – юристи. Ще десять років – тількиекономісти», – цитує його урядовий портал.
Також серед повноважень Нацагентства – узгоджувати освітні стандарти, розроблені Міносвіти, акредитувати освітні програми для університетів і проводити експертизу при видаванні ліцензій вишам.
Зміни стосуватимуться і процедури обрання ректорів. Тепер у виборах братимуть участь усі викладачі та трохи більша, ніж раніше, частка студентів – не менше 15 % від усіх виборців.
При цьому ректори, декани та завідувачі кафедр зможуть перебувати на посаді не більше двох строків поспіль по п’ять років.
Закон також поетапно скасовує такі вчені ступені, як молодший спеціаліст і кандидат наук, а натомість запроваджує такі сходинки в освітній ієрархії: молодший бакалавр, бакалавр, магістр, доктор філософії (PhD), доктор наук.
Той, хто вже має диплом спеціаліста, прирівнюється тепер до магістра, а молодшого спеціаліста – до молодшого бакалавра.
Закон також дає право українським вишам остаточно визнавати закордонні дипломи та наукові ступені.
«У першу чергу ця новина втішить українців, які не повертались на батьківщину саме через те, що їхній закордонний науковий ступінь потрібно було ще раз підтверджувати», – пише Інна Совсун, перша заступниця міністра освіти.
Нові правила стосуватимуться й державних замовлень. Із 2016 року держзамовлення даватимуть вишам на основі їх рейтингу, укладеного незалежними громадськими установами. В уряді очікують, що це посилить конкуренцію між вишами.
Дослідницькі університети
Більшість ректорів беззаперечно схвалили новий закон, даючи зрозуміти, що добре ознайомлені із прес-релізами Міністерства освіти і самим документом.
Кажучи про очікування від нового закону, керівники університетів вживали вислови на зразок «великі і райдужні», «найпозитивніші», «широкі додаткові можливості», «відповідає духові часу» та «серйозний прорив у соціально-гуманітарній сфері».
Декого особливо зацікавила норма, яка дозволяє вишам через окремий конкурс отримати від Кабміну новий офіційний статус «дослідницького». Окрім інших переваг це дає університетам додатково мінімум 25 % державного фінансування на суто наукову діяльність.
Витрачати ці гроші є на що. Природничо-математичний напрям вишу, підготовка кадрів і наукових досліджень потребують величезних вкладень, каже ректор Львівського національного університету ім. Франка Володимир Мельник.
«Це був би державний злочин, якби ми у країні не розвивали природничу й математичну науку. Без цього поступ країни просто неможливий», – наголошує він.
«Ми цього хотіли»
Норми фінансової незалежність від центральних органів влади викликають у керівників вишів неоднозначну реакцію.
Наприклад, у Харківському національному університеті ім. Каразіна вітають те, що закон дозволяє вишам засновувати підприємства, у тому числі для інноваційної активності.
«Без підприємств як юридичних осіб, які б могли виступати з’єднувальною ланкою між наукою, між ученими й фірмами, (…) між виробництвом і бізнесом, — інноваційна активність дуже ускладнена», – заявив у письмовому коментарі ВВС України ректор Харківського університету Віль Бакіров.
Однак Олександр Запорожченко, проректор Одеського національного університету, скептично ставиться до слів про автономію вишів і більшу незалежність від Міносвіти.
«Дуже часто, коли ставлять подібні запитання, усе так чи інакше зводиться до одного: фінансування й можливості використання власних коштів на розсуд ученої ради чи колективу університету», – каже пан Запорожченко. І не втримується, щоб пожартувати: «Сам дух закону – це те, чого ми очікували. Але як завжди буває: «Я маю право?» – «Так, звісно!». «Ви можете мені чітко сказати: я можу?» – «Ні, не можете». Ось приблизно так воно буде й зараз, певний час».
Ректор Чернівецького університету ім. Федьковича Степан Мельничук налаштований трохи оптимістичніше. Він каже, що університет лише виграє від того, що студенти платитимуть за навчання не на казначейські рахунки, а на рахунок у державному банку, як це передбачає закон. Тоді частину цих грошей можна буде оперативно спрямовувати, наприклад, на ремонт, опалення чи інші господарчі потреби.
«Але поки що ми не можемо цього робити, бо за бюджетним кодексом цього не передбачено. Треба внести зміни в бюджетний кодекс, а це час», – каже ректор.
Серед інших новацій, які викликають сумніви, – норма про максимальне навантаження для викладачів на рівні 600 годин на рік замість 900, як було дотепер. Для цього деяким вишам треба швидко внести зміни в навчальні програми, заохочуючи студентів до самостійної роботи.
Виникають запитання й до статті закону, яка зобов’язує завідувачів кафедри не обіймати свою посаду більше двох строків по п’ять років. Дехто з керівників вишів скаржиться, що це може бути непрактично в умовах, якщо на кафедрі бракує професорів, котрі в деяких обставинах якраз і мусять очолювати кафедри.
Водночас усі без винятку опитані ректори підтверджують, що закон таки потрібен.
«Минув час, коли треба чекати вказівок із Києва, чекати звідти фінансових надходжень і тоді вирішувати питання. Я вважаю, це закон, який повинен мобілізувати все суспільство», – сказав Володимир Мельник, ректор Львівського університету ім. Франка.
Його колега Анатолій Васильєв із Сумського державного університету додає: «Попереду складна робота, але ми її хотіли».
Олег Карп’як, BBC Україна