Історія створення

Історія створення

У сучасних умовах світової інтеграції активно формується нова філософія суспільства, у межах якої переосмислюються ціннісні орієнтири і стратегії людського буття для подолання негативних наслідків дискримінаційних процесів у соціумі. Такі соціокультурні очікування суспільства безпосередньо віддзеркалюються в організації, функціонуванні й розвитку системи освіти України, до якої кожному громадянину, незалежно від його соціального статусу, стану здоров’я, наявності фізичного чи інтелектуального порушення, має забезпечуватися рівний і справедливий доступ. Цей інтегративний принцип історично закладено ще у «Всесвітній декларації прав людини», ухваленій у 1948 році. Із того часу апробовано три моделі інклюзивної освіти – медичну, нормалізаційну та соціальну. У зв’язку з ратифікацією Україною «Конвенції ООН про права дитини» (1989), «Всесвітньої декларації «”Освіта для всіх”» (1990), «Саламанської Декларації» (1994), «Дакарської  Декларації» (2000) інклюзивна освіта набула загального визнання і поширення.

Сьогоденне визначення окреслює інклюзивну освіту як освітню систему, що забезпечує здобуття якісної освіти на всіх рівнях та у всіх освітніх ланках усім дітям без обмежень та винятків, базується на визнанні рівноправності та урахуванні розмаїтості на основі особистісно зорієнтованої освітньої моделі шляхом впровадження інклюзивного навчання.

Інклюзивне навчання стало пріоритетним в освітній політиці держави, про що свідчать «Конституція України», закони України «Про освіту», «Про загальну середню освіту», «Про дошкільну освіту», «Про вищу освіту», «Концепція розвитку інклюзивної освіти», «Концепція Нової української школи», «Національна стратегія у сфері прав людини», «Національна стратегія реформування системи інституційного догляду та виховання дітей на 2017-2026 роки» та інші сучасні нормативно-правові положення, які актуалізують розвиток інклюзивної освітньої системи в Україні..

Згідно з цими нормативними документами інклюзивне навчання має бути комплексним процесом забезпечення рівного доступу до якісної освіти особам з особливими освітніми потребами шляхом організації їхнього навчання у закладах дошкільної, загальної середньої освіти на основі застосування особистісно зорієнтованих методів, з урахуванням індивідуальних особливостей освітньо-пізнавальної діяльності таких осіб. Для успішної реалізації інклюзивного навчання необхідні якісно підготовлені педагогічні кадри, які беруть безпосередню участь в організації і забезпеченні ефективного функціонування інклюзивного освітнього середовища на основі формування професійної здатності виконувати функції наставника, тьютора, модератора й визначати індивідуальну освітню траєкторію особи з особливими освітніми потребами.

Тому в Уманському державному педагогічному університеті для якісної підготовки майбутніх фахівців та здійснення фундаментальних і прикладних досліджень у галузі інклюзивної та спеціальної освіти з 1 листопада 2013 року діє Науково-дослідна лабораторія інклюзивної педагогіки. Її діяльність спрямовано на залучення професорсько-викладацького складу, докторантів, аспірантів і здобувачів вищої освіти, різнопрофільних педагогічних фахівців до виконання науково-дослідних, навчально-виховних, організаційно-методичних, діагностико-аналітичних та культурно-просвітницьких завдань за пріоритетними напрямами розвитку інклюзивної та спеціальної освіти в Україні.