ЦІНА ЧУЖОЇ ВІЙНИ

15 лютого 2019 року 214, 215, 224 групи факультету дошкільної та спеціальної освіти на чолі з викладачем Підлипняк Іриною Юріївною провели виховну годину, аби вшанувати пам’ять воїнів-інтернаціоналістів афганської війни.

     Студенти перегляну кінофільм «177 загін від Капчагаю до Кабулу», поринули у світ жахіття, яке переживали воїни Афганістану.

 2014 рік, згідно з Указом Президента України, оголошений Роком учасників бойових дій на території інших держав.

      Офіційно афганська війна тривала з 25 грудня 1979 року до 15 лютого 1989 року.

      Сьогоднішня зустріч – данина пам’яті всім, хто причетний до героїчної й трагічної афганської війни, яка тривала у два рази довше, ніж Велика Вітчизняна.  Летіли в Україну «чорні тюльпани» з цинковими гробами.

      Україна втратила близько 4 тисяч молодих хлопців, 6 тисяч стали інвалідами, ще 72  залишились у полоні або пропали безвісти. У числі тих, хто не повернувся з афганської війни, є імена наших земляків. Це Анікієнко Євген Васильович, Гасевський Микола Іванович, Голосний Іван Григорович, Оліхненко Анатолій Олександрович, Солдатенко Олександр Миколайович…

       Сьогодення ліквідувало «білі плями» нашого недалекого минулого, поіменно назвало тих, на чиїй совісті марно пролита кров тисяч людей. Але тінь їхньої провини не повинна падати на колишніх радянських солдат, офіцерів і прапорщиків, котрі волею долі опинилися на афганській землі. Вони виконували наказ. То був їхній обов’язок.

       Закінчилася десятилітня ніким і нікому не оголошена трагічна війна. Але в людській пам’яті вона буде жити довго, тому що її історія написана кров’ю солдат і сльозами жінок та матерів, обелісками з залізними зірочками та піснями, які увірвалися в наше життя фронтовим вітром.

      Летять, відлітають у вічність роки і скільки б їх не минуло, не зітруть у нашій пам’яті імена воїнів-афганців.

      Схилимо ж голови перед світлою пам’яттю тих, хто віддав своє життя, увійшовши у безсмертя.