ПОЕТИЧНІ ВІЗЕРУНКИ ТВОРЧОСТІ СТЕПАНА ПАВЛЕНКА

12 березня 2019 року відбувся Регіональний науково-методичний семінар «Вічність така коротка», присвячений 70-річчю з дня народження Степана Павленка, у якому взяла участь його учениця – Кравчук Неля Павлівна. Вона розповіла про найцікавіші історії з уроків української мови та літератури.

У справжнього письменника гостріший зір і вразливіша душа, він може читати між рядків і помічати у звичайному незвичайне.

Таким був і мій мудрий учитель – Степан Онисимович Павленко. Філософ, мислитель, перекладач, педагог та людина «широкої душі». Крізь роки зберігається повага до нього, оскільки він відносився із повагою до кожного учня, дбав про те, щоб торкнутися до найзаповітнішого – дитячої душі і посіяти в ній промінчики добра і надії. Був світлом для себе та інших людей, мав велике бажання жити і ніс світло через увесь світ. Завжди усміхнений, життєрадісний, справедливий, чуйний із блиском в очах.

І як після почутого не навчитися помічати навколишню красу і не радіти «оченятам, личкам та промінчикам» Всесвіту. Підтвердження цього знаходимо у збірці «Вічність така коротка» у творі «Світло промінчика», де Вчитель запитує себе: «А яку пам’ять у своїх учнів я посію? Чи торкався їхніх душ бодай одненьким світлим промінчиком?», а у творі «Не приходьте» відповідь: «Та бодай на одненький промінчик чи побільшає сонця?».

Ствердно відповідаю – так, адже ті промінчики-зернятка, які посіяв Степан Онисимович уже проросли, а ми продовжуємо сіяти їх у інших серцях.

Друк